Judges

Professional JournalistsBeginner JournalistsAll articles Beginner Journalists

28 Dec

Tetiana Yeshchenko (Ukraine)
Интернет издание "Послезавтра", 09.12.2015

To belarus

To belarus or not to belarus?

Тут вам не кайфназой, і землятрус

тут немагчымы, бо ляндшафт раўнінны.

(А. Хадановіч)

Я – киянка, але так склалося, що містом мого народження став Мінськ. Консульський відділ видав батькам довідку про поповнення в родині, і вже через 10 днів ми повернулися в Україну. Напевно тому мене завжди тягнуло в Білорусь. Мабуть це, а також генетичне коріння (мій дідусь – білорус) спонукало досліджувати, вивчати унікальності цього краю та білоруської нації, чим я займаюся вже кілька років. Моя публікація є однією зі спроб поділитися враженнями та баченнями про Білорусь і, сподіваюсь, надихне читача поглянути з іншого боку на цю дивовижну країну.

Що таке Білорусь? Незвідані світи, безкраї поля, віковічна історія й тисячолітні традиції. Якщо «Лукашенко й бульба» – це повна відповідь на запитання «Що ви знаєте про Білорусь?», мені шкода, українці. Адже вам нічого не відомо про нашого північного сусіда, окрім стереотипізованих банальностей, які вкорінилися в сучасному суспільстві. Чому б не змінити дещо упереджене ставлення?

У злободенній сучасності є тенденція давати іноді жорстокі сатиричні прізвиська слов’янським націям. Українці в жартах виступають хохлами, росіяни – москалями-кацапами, поляки – ляхами. І тільки білорусів серед цього осередку лагідно звуть сябрами, що з їхньої мови перекладається як «друзі».

Десь на карті, в серці Європи, розташована Білорусь – особлива та неповторна держава з самобутньою нацією, співучою, мелодійною мовою та надзвичайно цікавими звичаями.

Білорусь – це давня історія народу, що почалася з консолідації племен кривичів та утворення ними самостійного князівства наприкінці VIII сторіччя. Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Радянський Союз привели державу до 1991 року, коли перед обличчям світу постала молода, ще зовсім юна й недосвідчена, але з високим потенціалом, можливостями й ресурсами Республіка Білорусь.

Білорусь – це «батько»-Лукашенко, якого часто сприймають по-різному через запроваджений ним режим правління, близький до авторитарного. Однак не можна не визнавати, що ця людина докладає всеможливих зусиль для піднесення економічного й соціального рівня країни. Ми, українці, особливо цінуємо, що в такий складний період Олександр Лукашенко навіть під політичним тиском Російської Федерації заявляє про готовність надавати нашій державі будь-яку допомогу. Також недоречно відкидати той факт, що Президент Республіки Білорусь, займаючи пост Глави держави протягом майже двох десятиліть, сприяє утриманню життєвих стандартів на нормальному рівні та забезпеченню громадян роботою, житлом, якісною безоплатною медичною допомогою. Послугами тутешніх лікарів користуються й іноземці, звертаючись із питань пересадки кісткового мозку, лікування онкології та проведення складних операцій на серці.

Влада Білорусі працює над розвитком вітчизняного виробництва, яке користується попитом як у місцевого населення, так і в інших країнах. Косметика, льон, трикотаж, текстиль, годинники, радіоелектроніка, великогабаритна техніка… Це лише маленька частина переліку. Чого тільки білоруси не виготовляють! Причому практично всі речі відповідають основним стандартам, не поступаючись імпортним європейським.

Білорусь – це чистота й акуратність. У яке місто чи село ви б не потрапили, вас зустрінуть прибрані вулиці, викошені газони та рівні просторі дороги, збудовані за останні два десятиліття.

Білорусь – це милозвучна мова. Та всі її вже чомусь внесли якщо не до списку «мертвих», то хоча б «вимираючих». Українцю білоруську надзвичайно легко зрозуміти. Старобілоруська мова, як і староукраїнська, були офіційними ще за часів Великого князівства Литовського та використовувалися при укладенні тогочасних нормативно-правових актів і в художній літературі. Попри всі перешкоди ця мова пройшла через століття, знайшовши відображення у фольклорі та сільських звичаях. Пробувши багато часу під окупацією іноземців, білоруський народ фактично перестав вживати рідну говірку в повсякденному житті. Але не все втрачено, адже проблематика білоруської мови, її вживання та можливостей подальшого піднесення неодноразово постає в публіцистиці та художніх творах. Яскравим прикладом цього є вірш «Гавары са мной па-беларуску» відомої поетеси Євгенії Яніщиц:

Сто разоў шукай другой красы,

А тым больш што сьвет даўно ня вузкі! …

Ды калі ты не бязродны сын —

Гавары са мной па-беларуску!

Білорусь – це поет Якуб Колас, публіцист-драматург Янка Купала, письменник Іван Шамякін, сатирик Іван Крапива, класик Володимир Короткевич. У їх творах особливо помітні поєднання трепетної романтичності з глибоким патріотизмом та любов’ю до рідної мови, народу, нації.

Білорусь – це унікальний прапор, що символізує перемогу хрестоносців під час Грюнвальдської битви в поєднанні зі стягами партизанських бригад. У зеленому кольорі відображаються безкраї ліси та поля, що несуть надію на відродження, розквіт нації. Ліворуч органічно розміщений червоно-білий орнамент, який символізує стародавню культуру білоруського народу, його єдність.

Білорусь – це Біловезька Пуща, найбільший лісопарк сучасної Європи, назва якого походить від Білої вежі, збудованої тут іще в 1270-х роках. Зараз Біла вежа є одним із чотирьох об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО на території Білорусі. На сьогоднішній день у Європі ця країна залишається єдиною, де проживають зубри, які хижацько розташувалися саме в заповіднику.

Білорусь – це Тадеуш Костюшко і Кастусь Калиновський, які в XIX столітті активно впливали на піднесення її національного духу, ставши організаторами повстань проти польського та російського свавілля. Білорусь – це «лісты з-пад шыбеніцы», передсмертне звернення Вінцента Костянтина Калиновського до братів-мужиків, у якому автор закликає не здаватися в боротьбі за правду та свободу, а хапатися за зброю, аби відстоювати свою Батьківщину.

Білорусь – це єдина країна в Європі, де найвищою мірою покарання є позбавлення життя. Згідно зі статтею 24 Конституції Республіки Білорусь «Смяротная кара да яе адмены можа прымяняцца ў адпаведнасці з законам як выключная мера пакарання за асабліва цяжкія злачынствы і толькі згодна з прыгаворам суда». Хай там як двояко ставиться до цього сучасне суспільство, факт залишається фактом.

Білорусь – це понад сотня міст, сіл і агромістечок, старовинних фортець і укріплень, церков і соборів. Це споруджений у XVI-XVII століттях Мірський замок, що гармонійно поєднує в собі елементи різних епох – готику, бароко, ренесанс – і завдяки своїй неповторності є одним із найбільш популярних у сучасній Білорусі. Це Брестська фортеця, побудована в XIX столітті в якості оборонних укріплень західної території держави, де досі зберігають матеріали, ознайомившись із якими, не можна не захопитися історією становлення та реконструкції цієї величної пам’ятки. Натомість руїни Ольшанського замку змушують зануритися в містичні загадки, пов’язані з історіями кохання, та насолоджуватися красою архітектури. Неабияку славу цій місцині приніс детективний роман «Чорний замок Ольшанський» Володимира Короткевича.

Зрештою, для мене Білорусь – це натхнення. Натхнення у просторих вулицях, у річці Немізі, в історичних замках і палацах, у сучасній архітектурі в стилі функціоналізму, який з’явився зовсім нещодавно, у щорічних міжнародних фестивалях та змаганнях із хокею… І в повсякденному житті. Білорусь – це те натхнення, що змушує досліджувати, копатися в матеріалах, писати-перекладати, вивчати мову. Читати вірші й думати «дзякуй за успамін», слухати пісні і хотіти повернутися. Можливо, у вашій свідомості тихим чітким відлунням прозвучать слова українки, яка давно прагне пізнати дивовижну країну з півночі, і ви знайдете для себе дещицю нового, неймовірного, що змусить вас незабаром вирушити в подорож до Білорусі. Щоб відкривати її для себе. Щоб віднайти себе в ній. Щоб полюбити всім серцем. Ця країна того варта.

Originally published: http://poslezavtra.com.ua/articles/to-belarus-ukr